Карти гральні ДАМА 36 карт

Карти гральні Дама 36 карт, виробник Китай

Походження їх ще не з'ясовано. Встановлено лише, що вони не були винайдені у Франції для забави божевільного короля Карла VI, а були відомі ще раніше. Невдалою виявилася і спроба відшукати батьківщину К. в Індії. В індійських картах 8 мастей, або армій, що відрізняються одна від одної різними емблемами й кольором; гра ними полягала в захисті короля усіма іншими фігурами і простими солдатами (пішаками або нумерованими К.) його масті. Малюнок цих К. — перської, а не індійського стилю. Всього вірогідніше, що К. винайдені в Китаї. У словнику Чінг-цзе-Тунга, зробився відомим Європі в 1678 р. йдеться про те , що К. винайдені в 1120 р. (за християнським літочисленням), а в 1132 р. були в Китаї вже в повсюдному використанні. Ігри, схожі на К., були відомі і стародавнім східним народам. В Європі гральні К. з'являються не раніше епохи хрестових походів. Перша документальна звістка про Що відноситься до 1379 р. Італійський живописець Ніколо Кавеллуццо вносить під цим роком у хроніку свого рідного міста наступне звістка: «введена в Вітербо гра в карти, що походить з країни Сарацинів і звана ними наиб». Навряд чи, однак, К. були винайдені арабами: закон Магомета забороняє правовірним зображувати людські фігури. Найдавніша карткова гра — тарок — була винайдена в Італії. Загальноприйнятого типу для Що тут довгий час не було. Збереглися італійські карти, гравіровані на міді в Падуї, Венеції або Флоренції в 1485 р.; їх приписують різцю відомих граверів — Мантеньї або Финигуэрры. К. ці відрізняються дуже тонким і красивим малюнком, прекрасною гравировкою, отчетливою, хоча кілька бледною печаткою; вони завбільшки 9 дюймів у довжину і 31/2 в ширину (китайські К. не перевищують 31/2 дюймів у довжину і 3/5 дюйма в ширину). В Іспанії вичинка К. ніколи не досягала такого мистецтв. виконання, як в Італії. Там була винайдена своя національна гра — hombre, яка з'явилася в зміненому вигляді у Франції і Росії, де при Катерині II від гри в ombre походить назва столів для карткової гри. Іспанці пристрастилися до гри у К. не менше, ніж італійці; супутники Колумба, влаштувавши перше європ. поселення на о-ве Сан-Домінго, насамперед зайнялися фабрикацією К. з пальмового листя. У Німеччині фабрикація К. дуже рано прийняла широкі розміри; тут вперше почали виробляти К. ксилографическим способом. Працівники, вырезывавшие деревинки для К., складали один цех під ім'ям Formschneider, a Briefmahler (K. по-німецьки спочатку назыв. Briefe), раскрашивавшие відбитки цих політипажів на папері, — інший цех. Для розмальовування вживалися трафарети, або прорізні фігури. Политипажные К. німецької та голландської вичинки до того наповнили Італію, що карткові фабриканти Венеції в 1441 р. просили сенат воспретить ввезення іноземних К. Німці виробляли італ. тароковые К., але в половині XV ст. з'явилися в Німеччині та національні масті. Панували масті, прийняті і в сучасних німець. К.: серця (Herzen, Rot), зелень (Grün), жолуді (Eicheln, Eckern) і бубонці (Schellen), Одна з найстаріших ігор, винайдених в Німеччині, — ландскнехт. У Німеччині (як і в ін. країнах) гральні К. застосовувалися іноді до педагогічних і т. п. цілям; з'явилися К. географічні, історичні, хронологічні та ін. У 1507 р. бакалавр теологічного факультету в Кракові Томас Мернер у своєму соч. «Chartiludium logicae» вчив за логікою К., розділивши її положення по мастям. Були і політичні (спочатку з'явилися у Франції), і сатиричні К. Після війни за визволення з'явилися в Німеччині К. з портретами її діячів. У Франції при Карлі VI з'явилися К. італ. зразка, але вже при Карлі VII друкувалися К. з національними мастями (серця, серпи місяця, піки і трилисники). У XV ст. встановлюється у французьких К. той тип, який нині знаходиться в повсюдному використанні: чотири масті — черв'яки (coeur), бубни (carreau), хрести (trèfle) і піки (pique). Важко вирішити, де виникли початкові форми цих мастей: серця, бубонці, жолуді і листя плюща — в Німеччині чи Франції; безсумнівно, що ці форми є у багатьох готичних орнаментах. Існує припущення, що 4 масті франц. К. зображують собою 4 найголовніших предмета лицарського побуту: трефи — емблема меча, списи — сулиці, бубни, прапори або герби, черви — щити. Так як проти карткових ігор постійно видавалися суворі закони, то ремесло вичинки К. у Франції було тільки терпимо: фабриканти їх зараховувалися до цеху бумагоделателей і малювальників. Лише в 1581 р. утворилася корпорація карткових фабрикантів, що існувала до 1789 р. У XVII ст. франц. закони проти гравців були особливо суворі. Всі домохозяева, в квартирі яких грали в брелан або відкривали гральну «академію», оголошувалися позбавлені цивільних прав і виганяли з міста; карткові борги і всякі зобов'язання по ним не визнавалися законом; батьки мали право стягувати через суд гроші з тих, кому діти їх програвали якусь суму. Подальшими законами установлялась ще пеня в 3000 ліврів і тюремне ув'язнення. Все це було безуспішно, так як приклад пристрасті до гри подавали вельможі і самі монархи. Свого апогею пристрасть до гри досягла у Франції за Людовіка XIV. Разом з грою розвинулося і шулерство, навіть при дворі. Вже при Генріху II оборотна сторона К. робилася крапленою дрібним пунктирним малюнком, щоб шулера не могли робити на ній знаків. З неменьшею силою панувала пристрасть до гри і в епоху революції. Національне зібрання у 1791 р. безумовно заборонив всі азартні ігри, встановивши суворі каральні заходи не для гравців, а для власників гральних кубел і навіть для мешканців, які не донесуть, що в будинку відкрита картежная гра. К. взагалі не були заборонені, але республіканське уряд доручив живописцю Давиду змінити типи К., що існували у Франції з XV ст. Королі були замінені геніями війни, торгівлі, миру і мистецтв, які сидять на фригійських ковпаках; дами — чотирма женск. фігурами, які зображали свободу віросповідань, друку, шлюбу і промислів; замість чотирьох валетів алегоричні фігури зображувались рівності станів, прав, обов'язків і рас. Згодом карткові фабриканти замінили королів — філософами і письменниками, корольов — чеснотами, валетів — відомими республіканцями. Директорія стала роздавати дозволу на відкриття гральних будинків, а потім віддавати їх на поталу. Гральних будинків у Парижі було до 50. З 1804 р. стали стягувати 25% на користь бідних з суми, яка припадала на частку відкупників. Відкупна система практикувалася і при Реставрації, під час якої повернулися до дореволюційних типами К. У 1828 р. була прийнята у франц. К. бельгійська система вичинки фігур в половину карти, так що голова доводиться і вгорі, і внизу. Гральні будинки були закриті у Франції в 1837 р. В період часу з 1819 по 1837 р. в гральних будинках одного Парижа програно було, за свідченням контролю, 137 млн. фр., хоча при Июльск. монархії їх було лише 6, не рахуючи Пале-Рояля, цього головного притону гравців. Останній франц. відкупник, Беназе, переніс свою діяльність у Баден-Баден; потім гральні будинки відкривалися в Спа, Вісбадені, Гомбурге та ін. курортах. Гральні будинки служили для дрібних герм. князів великим джерелом доходів. Встановлення Герм. імперії поклало цьому край; з 1873 р. гральні будинки заборонені у всій Європі, крім Монако (див.). В Англії, де перше заборона картярської гри відноситься до 1463 р., гральні будинки закриті в 1853 р. В Англії частіше, ніж де-небудь, гральні К. служили політичної сатири. У Соед. Штатах Сівши. Америки перша карткова фабрика відкрилася в 1800 р.; тепер там виробляють К. загальноприйнятих франц. мастей, але з фантастичними постатями і головами, з портретами, видами міст, пейзажами і т. п.
Податок на гральні К., що вперше з'явився у Франції (1583), належить до числа податків на предмети розкоші і існує в усіх державах; справляється у вигляді гербового збору, причому штемпель накладається на відому карту в колоді (туз) і К. допускаються в продаж не інакше, як у встановлених бандеролях. У Греції не тільки вичинка, але і продаж карток становить 1884 р. монополію скарбниці. Найбільш складне законодавство про збір з гральних карт існує у Франції. Открытие карточных фабрик, с правительственного разрешения, допускается лишь в окружных городах, где может быть установлен над ними контроль; бумага для выделки К. должна быть покупаема у казны: торговля К. также допускается лишь с правительственного разрешения, и торговцы, как и администрация публичных мест, в которых производится игра в К., обязаны записывать в книги своп закупки; ввоз иностранных К. запрещен; К., предназначаемые к вывозу за границу, свободны от всякого обложения. Размер сбора с игральных К. во Франции — 50 и 70 сантим; ежегодный доход колеблется между 2,3 и 2,5 млн. франків. У Німеччині збір з гральних К. віднесений до числа імперських доходів; фабрикація їх підлягає урядового контролю, але продаж вільна; розмір збору — 30 і 50 пфен. (по числу К. у колоді); щорічний дохід у 1890-93 рр. коливався від 1,1 до 1,2 млн. марок.